Захист жертв примусу: коли дії під тиском не злочин
Закон розмежовує навмисний злочин і вчинок, здійснений під примусом.
В умовах війни, коли життя щодня під загрозою, людина може стати учасником протиправних дій навіть без злочинного наміру. Часто це відбувається проти власної волі, коли єдиною метою стає виживання. Представники країни-агресора, використовуючи фізичний і психологічний тиск, нерідко змушують українців співпрацювати з окупантами. Під загрозою болю, травм і погроз, люди виконують накази, що суперечать їхнім переконанням та інтересам держави, лише щоб врятувати власне життя. Стаття 40 КК України: як це працює на практиці.
Щоб захистити осіб, які стали жертвами примусу, у Кримінальному кодексі України передбачена стаття 40. Вона гарантує правовий захист для тих, кого змусили вчинити дії, що завдають шкоди інтересам, які охороняються законом.
Цю норму застосовують, коли особа діяла під впливом тиску, що повністю позбавив її можливості приймати рішення вільно. Наприклад, якщо людину змусили розкрити службову чи іншу конфіденційну інформацію, погрожуючи їй чи її близьким — вона не несе кримінальної відповідальності, якщо не мала реальної можливості вчинити інакше. Адже закон не байдужий до обставин та передбачає захист від несправедливого покарання для тих, хто діяв не з власної волі. А відповідальність у таких випадках покладається на того, хто примусив до протиправних дій.
